Аналітика Дякуємо, не цікаво: чому українці проігнорили Олімпіаду і що буде з Паралімпіадою
Зося проаналізувала ОлімпіадуФото: Новини Pro
Серфінг vs Netflix
Ви бачили ті натовпи людей на площах міст, що разом збиралися повболівати за спортсменів? А ті милі сімейні перегляди, коли родини об’єднувалися за столом, щоб чекати на виступи улюблених зірок? О, а ті флешмоби в соцмережах, коли народ не спав до пізньої ночі, ведучи текстові онлайн-трансляції змагань? От і ми не бачили. Бо нічого з цього не було. Українці доволі прохолодно сприйняли Олімпіаду-2024 – разом з усіма її перемогами та поразками.
Тільки заради всіх святих Олімпу, не кидайте в Зосю рейтингами каналів, які транслювали Ігри-2024 в Україні. Очевидно, що якщо телевізор геть ніхто не дивиться (до речі, як там Телемарафон – досі існує? 😏), то на цьому фоні Олімпіада, яку дивиться хоч хтось, покаже значне зростання.
Олімпійські ігри завершились 11 серпня Фото: DepositphotosТож у зв’язку з цим у мене є для вас дві новини: умовно хороша і безумовно погана. Почнемо з хорошої – ми не так вже й відстали від міжнародних тенденцій.
У світі вже давно говорять про те, що Олімпійські ігри вмирають. Чи то пак захворіли й повільно в’януть. У першу чергу – через конкуренцію, яку дуже погано витримують.
У часи свого розквіту, років 40-50 тому, Ігри були би найцікавішою подією у вашому календарі на місяць. Найцікавіше у ТБ-програмі. А телевізор при цьому – єдине, що у вас є із розваг. Ні інтернету, ні смартфону. Якщо не побачите трансляцію якої-небудь боротьби чи стрільби, то результати потім зможете дізнатися через три дні із газети.
Але світ змінився. У нас є цілодобовий інтернет, смартфони, які ми не випускаємо із рук, а в них – якісні хайлайти всього, що відбувається на Олімпіаді та навколо неї. Навіщо витрачати час на двогодинну ТБ-трансляцію, якщо можна по гарячих слідах переглянути 12-секундний запис найцікавішого?
А якщо навіть ті 12 секунд Олімпіади вас не збуджують, то навколо ще повно іншого швидкого дофаміну: новий серіал на Netflix, улюблений подкаст чи чергове інтерв’ю чергових блогерів на YouTube. Один клік – і ви забудете про будь-які медалі.
Україна отримала кілька золотих медалей Фото: Скриншот/InstagramМіжнародний олімпійський комітет силиться щось із цим вдіяти, звісно. Наприклад, залучити молодіжну аудиторію до переглядів. З цією метою у програмі Парижа-2024 з’явилися брейк-данс, спортивне скелелазіння, скейтбординг і серфінг. Чи стало від того цікавіше? Ну, комусь, напевно. Але явно не нам.
І в цьому, власне, полягає погана новина: всі міжнародні проблеми у нас множаться на війну – і стає значно гірше.
Коефіцієнт війни
І йдеться навіть не про об’єктивні фактори зменшення української аудиторії Олімпіади. Хоча вони, погодьтеся, вагомі: не так-то легко в окопі налаштувати трансляцію. Але змінилося й суб’єктивне сприйняття спорту усіма нами. Олімпіада – це боротьба. А ми ведемо її щоденно. І на кону – наші життя, а не медалі, слава та гроші.
У старі-добрі довоєнні часи медіа висвітлювали спорт так, ніби це найважливіша заруба галактичного масштабу. Спортивні зірки були нашими найсильнішими й найсміливішими героями.
Що ж – тепер вже реальні герої тримають небо над нашими головами, а спортсмени опинилися на рівні із представниками шоу-бізу: так, розважають нас; так, роблять важливу роботу для культурного розвитку; так, прославляють країну. Але чи має це безпосередній вплив на теперішній добробут та майбутнє кожного з нас? Суперечливе питання.
Звісно, порівнювати перемоги на фронті та перемоги на Олімпіаді – таке собі заняття. Але людська психіка влаштована так, що все одно відсортує явища та події за пріоритетністю. Наш моральний ресурс вичерпний, а фокус уваги – обмежений. Тож у змаганнях за наші очі та серця олімпійці, очевидно, програють.
Історії + емоції = рейтинги
Чи означає наше нехтування Олімпіадою те, що ми стали цинічними та черствими? Зовсім ні. Але наша психіка налаштовує рецептори на трохи інші речі. Згадайте, які моменти українців у Парижі запам’яталися вам найбільше?
- Жан Беленюк, який лишив взуття на килимі, тим самим закінчивши яскраву кар’єру.
- Сльози Олександра Хижняка під час виконання гімну України.
- Ольга Харлан та її поцілунок із коханим.
Ольга Харлан з коханим Фото: Скриншот/InstagramЦе все про емоції, а не про перемоги.
А серед зарубіжних атлетів? Може, вам запам’яталися якісь рекорди, звісно. Але більше шансів, що ви згадаєте:
- французького стрибуна із жердиною, який членом збив планку;
- алжирську боксерку, яку звинуватили у тому, що вона – чоловік.
Це все про історії, а не про перемоги.
У морі контенту, який нас оточує, зовсім не рекорди та медалі дають рейтинги. Тут треба вдала комбінація емоцій та історій.
На цьому фоні може виявитися, що Паралімпіада, яка стартує 28 серпня, стане для глядачів цікавішою, ніж Олімпіада. Адже йдеться не про спорт великих досягнень, а про щоденні перемоги над собою та обставинами, силу духу та волі – речі, які зараз резонують українцям найбільше.
Також читайте: чому світ готується до апокаліпсису, а нам все одно.
Попередня новина
Джейк Пол проти Тайсона: скільки грошей отримає блогер за вихід на ринг
